Чи є сурогатне материнство законним в Україні?
Законодавство України про сурогатне материнство.
Україна входить до числа країн, де сурогатне материнство не лише дозволене, а й добре врегульоване на законодавчому рівні. Незважаючи на це, серед широких верств населення досі існує ставлення до цієї форми допоміжних репродуктивних технологій як до чогось підпільного, кримінального та незаконного. У цій статті ми намагатимемося довести, що таке ставлення до СМ є необґрунтованим, та розібратися в українському законодавстві щодо цього питання.
Закони України про допоміжні репродуктивні технології
Оскільки сурогатне материнство належить до допоміжних репродуктивних технологій (скор. — ДРТ), давайте почнемо з них. Отже, у пункті 7 статті 281 Цивільного кодексу України сказано:
«Повнолітня жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення стосовно них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій відповідно до порядку та умов, встановлених законодавством.»
Відповідно до пункту 1.4 Наказу Кабінету Міністрів України № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» від 09.09.2013,
Проведення програм ДРТ здійснюється виключно в акредитованих закладах охорони здоров’я.
Закони України про сурогатне материнство
Що ж каже закон про сурогатне материнство?
Як ми зазначали на початку статті, воно не лише дозволене, а й врегульоване. У Наказі КМУ про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій шоста частина присвячена виключно сурогатному материнству. Ми не наводитимемо тут повний текст цієї частини, а лише наведемо деякі її фрагменти.
Наказ КМУ № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» від 09.09.2013, частина VI «Сурогатне (замісне) материнство», пункт 6.1, говорить:
…«подружжя (або один із майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинні мати генетичний зв’язок із дитиною; сурогатна мати не повинна мати безпосереднього генетичного зв’язку з дитиною.»
З цього фрагмента наказу чітко випливає, що в Україні дозволене лише гестаційне сурогатне материнство, а традиційне — заборонене. Про різницю між цими видами сурогатного материнства ми писали в цій статті.
Оскільки згідно з вищезазначеним законом сурогатна мама не може мати генетичного зв’язку з дитиною, батьками дитини вважаються подружжя, з біологічного матеріалу яких був створений ембріон. Це закріплено у частині другій статті 123 Сімейного кодексу України:
«у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком і жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя».
Зверніть увагу, що з цієї статті також випливає: в програмах сурогатного материнства в Україні можуть брати участь лише гетеросексуальні пари (чоловік і жінка), які перебувають в офіційному шлюбі. Виходячи з цього, гетеросексуальні пари, що не перебувають у шлюбі, одностатеві пари та самотні особи, які не перебувають у шлюбі, не мають такого права! Крім того, зазначене в статті подружжя вважається батьками майбутньої дитини ще до її народження!
Серед умов, необхідних для проведення програм сурогатного материнства в Україні, у наказі окремо описано перелік медичних показань до СМ з боку батьків:
«
-
відсутність матки (вроджена або набута);
-
деформація порожнини чи шийки матки при вроджених вадах розвитку або внаслідок хірургічних втручань, доброякісних новоутворень, за яких неможливе виношування вагітності;
-
структурно-морфологічні або анатомічні зміни ендометрія, що призводять до втрати рецептивності, синехії порожнини матки, які не піддаються лікуванню;
-
тяжкі соматичні захворювання, за яких виношування вагітності загрожує здоров’ю або життю реципієнта, але не впливає на здоров’я майбутньої дитини;
-
невдалі повторні спроби ЕКЗ (4 і більше разів) за наявності неодноразово отриманих ембріонів високої якості, перенесення яких не призводило до настання вагітності.
»
Як бачите, для участі в програмі сурогатного материнства необхідно мати справді серйозні медичні показання. Не можна просто приїхати й «купити дитину», як це часто подають у телепередачах. Важливо розуміти, що сурогатне материнство — це не примха й не забаганка заможних людей, а, здебільшого, остання надія багатьох звичайних пар на народження дитини, яка буде з ними біологічно пов’язана, і на продовження свого роду.
Закони України про сурогатних матерів
Пункт 6.4 того ж наказу визначає, хто може бути сурогатною матір’ю в Україні:
«В Україні сурогатною матір’ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, її письмово оформленої добровільної згоди, а також за відсутності медичних протипоказань.»
Коли народжується дитина, у свідоцтві про народження одразу зазначають імена біологічних батьків, про що йдеться в пункті 6.9 наказу:
«У разі народження дитини жінкою, якій в організм був перенесений ембріон людини, зачатий подружжям в результаті застосування ВРТ, державна реєстрація народження дитини здійснюється за заявою подружжя, яке дало згоду на такий перенос. У цьому випадку одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичний зв’язок батьків (матері або батька) з плодом...»
Закони про конфіденційність сурогатних матерів у програмах ДРТ ми висвітлили в цій статті.