Чи віддає сурогатна мама свою дитину?
Розвінчання головного міфу про сурогатне материнство.
У народі часто можна почути засудження сурогатного материнства через те, що сурогатні матері нібито віддають своїх власних дітей абсолютно чужим людям! Чи справді це так, чи це черговий міф, який не відповідає дійсності? Коротка відповідь — ні, це зовсім не так, а міф поширюють люди, які швидко судять і не хочуть витрачати час і зусилля, щоб розібратися в суті питання.
Отже, щоб повноцінно, об’єктивно і максимально достовірно відповісти на це питання, давайте спершу розберемося, що саме ми розуміємо під "своєю дитиною"? Думаю, що більшість, якщо не всі читачі погодяться, що це словосполучення передусім означає кровне (генетичне) родство з дитиною. Своя дитина — це своя "кровинка", рідна дитина, у якій поєднуються два роди — кров чоловіка і жінки. Також не забудемо про людей, які беруть сиріт і покинутих дітей під свою опіку. Безумовно, вони теж мають право називати цих дітей своїми, адже вони щиро вирішили піклуватися про них тоді, коли рідні батьки загинули або з якоїсь причини залишили їх. Безперечно, таке рішення піклуватися про таких дітей — це подвиг і заслуговує на повагу!
Подвиг сурогатних матерів полягає в тому, що вони добровільно погоджуються допомогти безплідним подружнім парам, які дуже хочуть мати дітей і готові оточити їх турботою і любов’ю, але через медичні причини зовсім позбавлені можливості самостійно відчути радість батьківства без сторонньої допомоги. У цьому і полягає суть сурогатного материнства. Вони виношують і народжують дітей безплідних подружніх пар замість них, бо самі ті зробити цього не можуть. При цьому надзвичайно важливо розуміти, що ні самі сурогатні матері, ні їхні чоловіки не мають жодного родинного (генетичного) зв’язку з дітьми, яких вони виношують і народжують!
Щоб добре розібратися, чому це так, як відбувається запліднення яйцеклітини і перенесення ембріона, варто ознайомитися зі статтею...
Що таке суррогатне материнство?
Сурогатним матерям у клініках переносять ембріон, який був утворений в лабораторних умовах із яйцеклітин дружини та сперматозоїдів чоловіка тієї пари, якій вона погодилася допомогти. Іноді може використовуватися донорський біоматеріал, але сурогатна мама не може бути одночасно і донором, і сурогатною мамою для однієї й тієї самої пари, оскільки це заборонено законом! Тому навіть у такому випадку сурогатна мама не має жодного родинного зв’язку з дитиною.
Сподіваємося, що прочитавши все це, ви розумієте: сурогатна мама виношує не свою дитину і знає про це з самого початку — ще до процедури перенесення ембріона. Сурогатні матері нерідко пояснюють своїм власним дітям, що у них в животі знаходиться дитина для інших мами і тата, і що таким чином вона їм допомагає. Але і назвати цю дитину повністю чужою вони теж не можуть, адже носили її під серцем цілих 9 місяців, були частиною її життя і, врешті-решт, народили її. Ось у чому полягає подвиг сурогатних матерів. Виносити і народити дитину для інших людей може бути нелегко. Але, на нашу думку, це — безумовно велика і добра справа, гідна поваги. Батьки і сурогатні мами бувають різні: деяким психологічно легше не спілкуватися після пологів, інші підтримують контакт до кінця життя. Іноді батьки навіть розповідають своїм дітям, що в їх народженні допомогла інша жінка. Але це — особиста справа батьків і сурогатних мам, вони в таких ситуаціях чинять так, як вважають за краще для себе і для дитини.