Що таке сурогатне материнство?
Визначення термінів та розвінчання міфів.
Незважаючи на те, що термін «сурогатне материнство» вже неодноразово можна почути на телебаченні та в соціальних мережах, часто люди не розуміють, що саме за ним приховується, або, що набагато гірше, мають абсолютно хибне уявлення про сурогатне материнство. У цій статті ми допоможемо вам розібратися в термінах, пов’язаних із сурогатним материнством, та розвінчаємо міфи, які часто з ним пов’язують.
Що ж таке сурогатне материнство?
Багато подружніх пар в Україні та в усьому світі стикаються з проблемою безпліддя. Безпліддям можуть страждати як чоловіки, так і жінки. З різних причин завагітніти, виносити і народити здорову дитину для них небезпечно для життя або фізично неможливо. У деяких жінок відсутня матка від народження, в інших її видалили через тяжку хворобу, третім вагітність категорично протипоказана, оскільки може мати найсерйозніші наслідки, що загрожують життю. Причин безпліддя існує безліч, і вони не завжди очевидні. Деякі пари проходять дуже довгий і важкий шлях, перш ніж отримати діагноз «безпліддя». У таких випадках в них залишається єдиний шлях стати батьками — звернутися по допомогу до іншої жінки, яка погодиться виносити й народити для них дитину. Таку жінку називають допоміжною або сурогатною матір’ю (від лат. surrogatus — «поставлений замість»), а сам метод і процес — сурогатним материнством.
Сурогатна (допоміжна) мати — це жінка, яка виношує дитину для інших.
Сурогатне материнство — метод лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій, за якого сурогатна мама виношує й народжує дитину для інших осіб, які після народження стають її батьками.
Важливо уточнити, що існує кілька видів сурогатного материнства:
-
Традиційне сурогатне материнство — коли сурогатна мати має генетичний зв’язок із дитиною, яку вона виношує. Цей метод застарів і заборонений у більшості країн світу. Наскільки відомо, його досі практикують лише в одному зі штатів США. В Україні традиційне сурогатне материнство не практикується й заборонене на законодавчому рівні.
-
Гестаційне сурогатне материнство — коли сурогатна мати не має генетичного зв’язку з виношуваною дитиною. Ембріон, генетичними батьками якого є подружня пара з проблемою безпліддя, переносять в матку сурогатної матері. Сурогатна мама ніколи не має жодного родинного зв’язку з ембріоном. Цей вид сурогатного материнства дозволений в Україні й вважається відносно новим та прогресивним.
Отже, в Україні на законодавчому рівні дозволене лише гестаційне сурогатне материнство. Тобто допоміжні мами в Україні можуть виношувати лише тих дітей, які не мають з ними жодного генетичного зв’язку. Крім того, в нашій країні сурогатне материнство дозволене лише для гетеросексуальних офіційно одружених пар, що мають вагомі медичні показання до такого методу лікування безпліддя.
Саме тому міф про те, що в Україні сурогатні матері віддають своїх власних дітей чужим людям, або міф про продаж дітей за кордон, є абсурдним і огидним. Причина існування таких міфів — невігластво. І, на жаль, це невігластво іноді поширюють навіть відомі та поважні люди на телебаченні, в ЗМІ й у соцмережах. На жаль, іноді подібні стереотипи не оминають і працівників медичної сфери.
Водночас у світі спостерігається тенденція до легалізації сурогатного материнства: усе більше країн приймають закони, які регулюють гестаційне сурогатне материнство. Наприклад, нещодавно його було дозволено в Португалії.
In Vitro (лат. «в пробірці») або IVF (англ. In Vitro Fertilization — запліднення в пробірці) — іноземні аналоги терміна ЕКО.
Екстракорпоральне запліднення (ЕКО) — допоміжна репродуктивна технологія, під час якої яйцеклітину жінки вилучають з її організму та запліднюють сперматозоїдами чоловіка в лабораторії. Отримані ембріони розвивають у інкубаторі протягом 2–5 днів, після чого переносять в порожнину матки для подальшого розвитку.
Як це відбувається?
У клініці в пари з безпліддям отримують біоматеріал — сперму чоловіка й яйцеклітини жінки. У спеціальній лабораторії яйцеклітини запліднюють сперматозоїдами, утворюючи ембріони, які потім переносять сурогатній матері. Якщо після переносу відбувається вагітність — перенесення вважається успішним.
Іноді трапляється так, що у жінки немає придатних до ЕКО яйцеклітин, а у чоловіка — сперматозоїдів. У такому разі може використовуватися донорська сперма або донорські яйцеклітини (зазвичай одне з них), але в жодному випадку яйцеклітини сурогатної матері не використовуються. Одна жінка не може бути й донором яйцеклітин, й сурогатною матір’ю для однієї й тієї ж пари, оскільки це заборонено законом України.